Яку небезпеку для української економіки несе нинішнє зміцнення долара в світі

Нинішня фаза кризи в українській економіці почалася в 2012 році — з поновленням сировинної рецесії. Вона триває вже четвертий рік поспіль. Враховуючи це, можна впевнено сказати, що торішнє падіння ВВП, бюджетні проблеми й девальвація гривні сталися б і без військової інтервенції. Структурна вразливість України та подавлені ціни на сировину не обіцяли їй нічого хорошого й до початку 2014-го. Анексія ж Криму та війна в Донбасі лише підклали дров у тліюче багаття української кризи.

Якщо вітчизняний ВВП прив`язаний до цін на сировину, то що визначає динаміку цих цін? Відповідь на це запитання допомагає зрозуміти не лише економічну логіку минулого, а й можливі події майбутнього.

Те, що сировинна кон`юнктура залежить від багатьох причин, цілком очевидно: тут і динаміка світового виробництва, його структура, зміна глобальних переваг/попиту/пропозиції, кліматичні й погодні умови, продуктивність праці, стан окремих товарних ринків, їх насиченість тощо. Але є в цьому списку один досить специфічний чинник — міжнародні котирування долара США.

Так уже сталося, але в післявоєнну епоху провідною економічною державою стали Сполучені Штати, а світовою валютою — долар. Він опинився в центрі міжнародних розрахунків і сформованих навколо них цін, включаючи ціни на сировину. І хоча нині роль долара в глобальних фінансах скромніша, ніж у роки золотодоларового стандарту, він залишається головною мегавалютою.

Його частка у світових валютних резервах перевищує 60%. При цьому тільки Китай і Японія володіють 46% боргових паперів казначейства США, зберігаючи внутрішню прив`язку юаня та єни до долара. Тим часом на ці три валюти припадає 50% глобальної грошової маси, що також указує на збереження доларом своїх лідируючих позицій у міжнародних фінансах.

Його основним валютним візаві є євро: при зниженні привабливості вкладень у долар інвестори автоматично придивляються до євро (і навпаки). Попутно вільні кошти інвестуються і в сировинні активи. Через це коливання в парі долар-євро прямо впливають на сировинну кон`юнктуру: вона підвищується при ослабленні долара. І навпаки, зміцнення долара зменшує інтерес до альтернативних вкладень, через що сировинні ціни тяжіють до зниження.

Це прив`язує динаміку сировинних економік до курсових коливань двох мегавалют — долара США і євро. Зазначений факт непогано демонструють річні темпи зростання українського ВВП і курсу долар/євро. На рис. 2 їх подано в поквартальному розрізі.

При його аналізі варто нагадати, що на початку 2002 р. долар був досить дорогим: за 88 американських центів тоді можна було купити один євро. Однак надалі ситуація різко змінилася. Цьому сприяли відмінності в установках ЄЦБ і ФРС: якщо Європейський центробанк дотримувався політики дорогих грошей, то американський орієнтувався більше на підтримку зайнятості й економічного зростання. У результаті склався тривалий тренд на знецінення долара. Він був таким вражаючим, що народилася теорія "краху долара", яку всерйоз обговорювали на щорічних зборах МВФ і СБ.

У липні 2008 р. за долар уже не давали й 70 євроцентів. Вкладення в нього виглядали божевіллям. На цьому тлі ціни на сировину пробивали всі мислимі тоді стелі: унція золота досягла 1000 дол., барель нафти — 120, тонна пшениці — 400, азотних добрив — 700, гарячекатаної сталі — 1000, соняшникової олії — 2200 дол. Оскільки падіння долара в 2002–2008 рр. не було плавним, ціни на сировину зростали ривками. Так само нерівномірно підвищувався й ВВП України: його річні темпи тоді варіювалися в діапазоні 2,3–12,1%.

Однак у серпні-листопаді 2008 р. долар несподівано зміцнився майже на 20%. Це сталося одночасно з початком глобальної рецесії. Ціни на сировину впали. Слідом за ними впали й сировинні економіки, включаючи українську.

Наступне її відновлення у 2010 р. супроводжувалося знеціненням долара. Але з другої половини 2011-го він демонструє курсове зміцнення: з 1,43 до нинішніх 1,1 дол./євро. Ця тенденція — діаметрально протилежна тій, що спостерігалася десять років тому в період слабкого долара, сировинної лихоманки й "золотих" років України.

Із березня 2014 р. по серпень 2015-го долар зміцнився до євро на 20%. Для сировинної периферії таке курсове зрушення подібне до землетрусу. Через нього торішній і поточні спади в Україні сталися б і без воєнних дій на Сході. Дворазове падіння цін на нафту, що так сильно вдарило по Росії, також припало на цей період курсового посилення долара. Уявлення, що її фінансові проблеми — результат одних лише санкцій, явне перебільшення. Останні, безумовно, діють. Але лише накладаючись на сировинну рецесію, яка супроводжує зміцнення долара і слабшання євро.

У зв`язку з цим боргова криза Греції погіршує перспективи сировинних країн. Слабкий євро та фінансові проблеми Європи — один із найгірших сценаріїв для України. Як щодо цін і обсягів її товарного експорту, так і щодо допомоги, яку вона може отримати від своїх європейських сусідів.

Україна, євро, Греція

Україна рухається за моделлю депресивного зростання, яке задовольняється мінімумом старіючих технологій, не має потреби в науці, націлене на сировинну ренту, породжуючи монополії, безробіття й бідність. Розглянути елемент розвитку в цій моделі гранично складно. Вона не передбачає й самостійної економічної політики — її замінила прив`язка до зовнішніх цін на сировину. Для переважної частини населення й бізнесу така модель неприваблива. Для решти — неприйнятна, про що свідчить стійкий відплив із країни робочих рук і капіталу.

Держава при цьому зайнята не завантаженням авіабудівних потужностей заводу "Антонов" і запорізького "Мотор Січ", а торгово-розважальними центрами. І якщо колись її турботою був дніпропетровський "Південмаш" і київський "Арсенал", то нині — речові ринки.

За таких інтелектуальних обріїв 43-мільйонна Україна дедалі чіткіше нагадує вутле суденце на поверхні світової економіки, що дрейфує за примхою її течій і курсової хитавиці двох найбільших мегавалют. Оцінка вітчизняних перспектив у таких умовах — річ нехитра. Для неї не потрібні ні аналітичні центри, ні інститути, ні міністерства. Достатньо лише придивитися до курсового тренду долара: якщо він дорожчає відносно євро, то хороших новин годі чекати, якщо дешевшає — напруга в економіці може трохи послабитися.

На жаль, поточні курсові зведення не обіцяють Україні (та й усій сировинній периферії) нічого хорошого: надто висока ймовірність, що євро залишатиметься слабким. Як через посилення монетарної політики ФРС та її пом`якшення ЄЦБ, так і через грецьку кризу.

На цьому тлі липневий прес-реліз Нацбанку про відсутність зв`язку між грецьким дефолтом і Україною має мало спільного з дійсністю. Не лише в частині своєї безтурботності, а й курсових можливостей гривні. Надмірна інфляція, валютні борги, банківська криза й фінансові дефіцити змушують НБУ тримати валютний курс усіма правдами й неправдами, всупереч риториці про вільне плавання. Якби це було не так, Україна не металася б у пошуках нових кредитів, не вела б болісні переговори про реструктуризацію та списання частини зовнішнього боргу й не опиралася б на підтримку МВФ. А просто відпустила б курс гривні "в очікуванні макроекономічної стабілізації".

Та реальність складніша за цей шкільний рецепт. Тим більше, що й сам рецепт із підступом: якщо змінний курс усуває економічні "провали" під час кризи, то в періоди буму він повинен ліквідувати господарські "зльоти". Але це — не що інше, як параліч виробництва. Кому він потрібен?! І які проблеми він здатен розв`язати, не кажучи вже про проблеми сировинних економік?

Он просто снимал море и пляж, как вдруг: